Шрами

Химера Зеленоока

Не дивись на мої старі шрами. Вони краяні сталлю і словом. Вони шарпані злими вітрами, Про таке зазвичай не говорять. Це - відмітки порушень кордону, Це - сліди від чужої сваволі. Це - останні мої бастіони В боротьбі із буденням за волю. Моє серце - зотліла лампадка, Яка жевріє в тріщин він'єтці. Хибних кроків одвічная згадка, Тихий відзвук надламаних терцій. За межею можливостей волі, Воно, певно, відродиться знову. У вогненім енергії колі, Ведучи зі зірками розмову. Не дивись на мої страрі шрами - Їх історії геть не цікаві. Лиш нових не додай ти так само, Як ті, що мені світ обіцяли.

2018-05-04 20:39:16

23

7

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (7)

Химера Зеленоока

@Субстанція Ночі Дякую😊

Відповісти

2018-05-05 05:48:20

Подобається

K L I F S

Надзвичайно 💞✨

Відповісти

2018-05-05 06:06:00

1

Химера Зеленоока

@ K L I F S Merci😊

Відповісти

2018-05-05 06:06:13

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12946

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

39

4

3323