Шрами
Не дивись на мої старі шрами. Вони краяні сталлю і словом. Вони шарпані злими вітрами, Про таке зазвичай не говорять. Це - відмітки порушень кордону, Це - сліди від чужої сваволі. Це - останні мої бастіони В боротьбі із буденням за волю. Моє серце - зотліла лампадка, Яка жевріє в тріщин він'єтці. Хибних кроків одвічная згадка, Тихий відзвук надламаних терцій. За межею можливостей волі, Воно, певно, відродиться знову. У вогненім енергії колі, Ведучи зі зірками розмову. Не дивись на мої страрі шрами - Їх історії геть не цікаві. Лиш нових не додай ти так само, Як ті, що мені світ обіцяли.
2018-05-04 20:39:16
23
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Химера Зеленоока
Відповісти
2018-05-05 05:48:20
Подобається
K L I F S
Надзвичайно 💞✨
Відповісти
2018-05-05 06:06:00
1
Химера Зеленоока
@ K L I F S Merci😊
Відповісти
2018-05-05 06:06:13
Подобається
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4494
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1497