Про гординю і потяги

Химера Зеленоока

Чи важливо - зараз чи потім, Я зречуся своєї гордині? Зупинюсь, запізнюсь на потяг, Задивившись у небо синє. Так матросів вабило море, Що котило прозорі хвилі. Я тепер невиправно хвора - І не зцілять роки і милі Я зірвуся зі схем і креслень, І той крик, що розітне тишу, Буде вкрай оголено-чесним, І несказаного не лишить. Тільки буде тоді запізно, Щось кроїти і щось міняти. Ми уже незворотньо різні, Уже нікуди поспішати. Лиш чомусь досі б'ється думка В опівнічному шалі мозку: "Не віддам цього подарунку. Ще зарано сотати сльози." Знову поїзд. Валізи. Двері. Прохолодна кава без цукру. Я боюся, але, відверто, Саме час рознести ці мури.

2018-07-29 20:18:17

9

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Стренжер

Як завжди, божественно😍

Відповісти

2018-07-30 08:06:46

1

Химера Зеленоока

Дякую😊

Відповісти

2018-07-30 08:50:16

Подобається

Химера Зеленоока

@Стренжер Merci 😊

Відповісти

2018-07-30 08:50:30

1

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15

16712

Твої долоні

Ай

Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.

74

1

4798