Про гординю і потяги
Химера Зеленоока
Чи важливо - зараз чи потім, Я зречуся своєї гордині? Зупинюсь, запізнюсь на потяг, Задивившись у небо синє. Так матросів вабило море, Що котило прозорі хвилі. Я тепер невиправно хвора - І не зцілять роки і милі Я зірвуся зі схем і креслень, І той крик, що розітне тишу, Буде вкрай оголено-чесним, І несказаного не лишить. Тільки буде тоді запізно, Щось кроїти і щось міняти. Ми уже незворотньо різні, Уже нікуди поспішати. Лиш чомусь досі б'ється думка В опівнічному шалі мозку: "Не віддам цього подарунку. Ще зарано сотати сльози." Знову поїзд. Валізи. Двері. Прохолодна кава без цукру. Я боюся, але, відверто, Саме час рознести ці мури.
2018-07-29 20:18:17
9
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Стренжер
Як завжди, божественно😍
Відповісти
2018-07-30 08:06:46
1
Химера Зеленоока
Дякую😊
Відповісти
2018-07-30 08:50:16
Подобається
Химера Зеленоока
@Стренжер Merci 😊
Відповісти
2018-07-30 08:50:30
1
Інші вірші поета
Асимільована муза Два слова про жіночність Ритми Зустріч
Інші поети
Merlin911
@garovan321
Upavshii_Zakat
@Upavshii_Zakat
Схожі вірші
Всі
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
109
16
9030
Хрест - навхрест
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
Хрест – навхрест в’яжу пейзаж, від учора і до завтра. Кожен жест моїх вдихань має кривду, має правду. Хрест – навхрест мої думки полотно це поглинає. Еверест мого життя чи екватор? Я не знаю. Хрест – навхрест чи треба так? Сподіваюсь, сподіваюсь.. Кожен текст своєї долі витримати намагаюсь. Хрест – навхрест добро та зло. Поруч, разом, нерозривні. Без божеств та без чортів.. Бо живуть усі на рівні. Хрест – навхрест таке життя. І нічого з цим не зробиш. Кожен жест має свій шлях, злий та добрий, ти як хочеш?
51
9
1922