Про гординю і потяги

Химера Зеленоока

Чи важливо - зараз чи потім, Я зречуся своєї гордині? Зупинюсь, запізнюсь на потяг, Задивившись у небо синє. Так матросів вабило море, Що котило прозорі хвилі. Я тепер невиправно хвора - І не зцілять роки і милі Я зірвуся зі схем і креслень, І той крик, що розітне тишу, Буде вкрай оголено-чесним, І несказаного не лишить. Тільки буде тоді запізно, Щось кроїти і щось міняти. Ми уже незворотньо різні, Уже нікуди поспішати. Лиш чомусь досі б'ється думка В опівнічному шалі мозку: "Не віддам цього подарунку. Ще зарано сотати сльози." Знову поїзд. Валізи. Двері. Прохолодна кава без цукру. Я боюся, але, відверто, Саме час рознести ці мури.

2018-07-29 20:18:17

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Стренжер

Як завжди, божественно😍

Відповісти

2018-07-30 08:06:46

Химера Зеленоока

Дякую😊

Відповісти

2018-07-30 08:50:16

Подобається

Химера Зеленоока

@Стренжер Merci 😊

Відповісти

2018-07-30 08:50:30

Інші вірші поета

. . . Дороги Слово Тобі

Інші поети

Dilekata

@DiLeKata

bandagemaniac

@bandagemaniac

Андрій Левченко

@svoboda

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16531

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

6266