Листи
Я спалюю свої листи до тебе.
Із ними тліє зранена любов,
Яка віщує одиноке небо,
Намистом беззмістовності розмов.
Вони кричать про ріки й океани,
Прокреслені на вицвілих щоках.
Там лестощів немає і обману.
Їм за конверт слугує болю страх.
Вони палають теплих слів розмаєм,
І сповідями падають долів.
А ти, тим часом іншу обіймаєш,
Свої чуття в очах її втопив.
За віщо ж мені ночі недоспані?
За віщо гіркий усміх на вустах?
Я, як причинна, марю ненастанним:
Розтануть воском у твоїх руках.
Листи горять. І я горю із ними.
Вже не трима мене моралі сталь.
Я розчинюсь в стражанні, мов у димі,
За вітром розвіваючи печаль...
2018-05-27 21:12:53
14
2