Спостерігач

Химера Зеленоока

От би мати мені шість крил, Наче серафим. Не губитись у дощ І густий цигарковий дим Не вдихати. Не мліти безсонням Денно і нощно. І життєву науку Здати хоча б заочно. Не шаліти від слів твоїх, Ціанідно-солодких. Розуміти: для тебе гріх - То не більше, ніж подих. Від насмішок людських Захищатись хисткою святістю. Гострий в грудях біль Називати щемкою радістю. Я б ті крила назвала Ілюзії, Мить і Море, І Відверте бажання Руками звернути гори, Сон і Вічність. І в просторі Поміж мільйонів Всесвітів, Я б змогла тоді без заторів Маршрут накреслити. Та не маю я крил... Не судилося в цій історії. І ,забувши про сон , Чорну каву ковтаю знову я. Вона чорна, як Ніч і Смерть, А може - як Вічність. Люди топлять у ній свій страх І свою критичність. І завершеннь тяжкий ефір Просотавсь крізь віконниці, Щоб побачити, як уночі Нездійсненному моляться.

2018-04-21 15:20:35

9

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Химера Зеленоока

Мабуть через те, що писалось в глибоко-декадансовому настрої)

Відповісти

2018-04-21 15:34:10

1

556633

Атмосферно

Відповісти

2018-04-21 16:41:34

1

Химера Зеленоока

@556633 Дякую😊 Це надихає, коли твої твори пробуджують у свідомості читача певні образи, чи асоціації.

Відповісти

2018-04-21 16:42:47

2

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

8

12947

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

1497