Ритми

Химера Зеленоока

Діставай дарбуку! Я сьогодні Жінка. Я Богиня Звуків, Що сміється дзвінко! Гучно грайте, флейти! Я сьогодні буду Краще від десерту, Гірше від отрути. Я сьогодні стану Більше-не-твоєю Вітром між містами, В морі течією. Розчинюсь у нотах, Прогримлю у ритмі Музика не проти - Наче сон, привітна. І мої прокляття, Демони і змії Більше не завада Справжній серця силі. Відчай аж до сміху, І до сліз кохання. Ця фатальна втіха, Це сліпе бажання. У вогні і димі Від мостів позаду Посмішка дитини На губах засяде. Діставай дарбуку! Я жива, я сильна І в сплетінні звуків. Трохи божевільна.

2018-08-06 12:55:35

7

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Стефанія

Наче десь високо і так вільно🌬️

Відповісти

2018-08-06 13:11:13

2

Химера Зеленоока

@Стренжер Меrci😊

Відповісти

2018-08-06 13:22:43

1

Химера Зеленоока

@Стефанія Дякую😊

Відповісти

2018-08-06 13:23:20

1

Схожі вірші

Всі

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

39

4

2854

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11978