Два слова про жіночність

Химера Зеленоока

Жіночність - це безглузда трата часу. Ще сил і грошей, мислячи логічно. Це те, що долі дуже легко вкрасти, Без чого жити буде вкрай незвично. За догмами краси йдучи бездумно, Калічиш душу й серце в вирі критик. Все це закінчується надто сумно, У візерунках ран страшних відкритих. Нам кажуть залишатися собою Та йти несхильно по чиїйсь вказівці Здавати враз свій бастіон без бою, Зриваючись в заплутані манівці. Залізні нерви і невгасна врода - Це те, що вимагає світ від жінки. Її думки калічить вітер моди, Що шарпає життя тонкі сторінки. Жіночність - силіконове поняття, Принаймні, в час сучасних технологій. Але цього жінкам не треба знати, За приписами вір і психологій.

2018-05-24 07:15:00

13

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Химера Зеленоока

@Стренжер Мені приємно, що мої рядуки знаходять відгук в серцях читачів.

Відповісти

2018-05-24 09:06:24

1

Химера Зеленоока

@Стренжер *рядки

Відповісти

2018-05-24 09:06:39

Подобається

Химера Зеленоока

@ Панк Дякую😊

Відповісти

2018-05-24 09:07:05

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12813

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

6145