Два слова про жіночність

Химера Зеленоока

Жіночність - це безглузда трата часу. Ще сил і грошей, мислячи логічно. Це те, що долі дуже легко вкрасти, Без чого жити буде вкрай незвично. За догмами краси йдучи бездумно, Калічиш душу й серце в вирі критик. Все це закінчується надто сумно, У візерунках ран страшних відкритих. Нам кажуть залишатися собою Та йти несхильно по чиїйсь вказівці Здавати враз свій бастіон без бою, Зриваючись в заплутані манівці. Залізні нерви і невгасна врода - Це те, що вимагає світ від жінки. Її думки калічить вітер моди, Що шарпає життя тонкі сторінки. Жіночність - силіконове поняття, Принаймні, в час сучасних технологій. Але цього жінкам не треба знати, За приписами вір і психологій.

2018-05-24 07:15:00

13

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Химера Зеленоока

@Стренжер Мені приємно, що мої рядуки знаходять відгук в серцях читачів.

Відповісти

2018-05-24 09:06:24

1

Химера Зеленоока

@Стренжер *рядки

Відповісти

2018-05-24 09:06:39

Подобається

Химера Зеленоока

@ Панк Дякую😊

Відповісти

2018-05-24 09:07:05

Подобається

Схожі вірші

Всі

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

44

9

2621

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1017