Спогад

Химера Зеленоока

Тихий шепіт. Пронизливий холод. В сердці досі ще тліє надії вогонь. Там, у вистрілах зарево тоне, Там водномить ламаються тисячі доль. Стугонить тихо серце у грудях... Світ холодних зірок осяває мій шлях. Фотокартка в руках... Не забуду Рідний дім, що щоночі я бачу у снах. Пил і попіл під ноги лягають. Там, за лісом цвіте заповітна межа, Але клени і ясени знають : Нашим потом і кров'ю омита вона. Загриміли, рвучися, снаряди... У громах потонув, захлинаючись, гай. Тут поліг я, під пострілів градом. Не вернуся додому. Цілую. Прощай...

2018-05-08 20:27:25

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

K L I F S

Просто ❤

Відповісти

2018-05-08 21:42:50

Подобається

Інші вірші поета

Зірковий пил Мить Дороги Дівчинка у синьому

Інші поети

GRAFO

@grafo

Arif Babatinca

@arif_babatinca

Akira Yamanoka

@sasha_karabash

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

2740

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

13558