Діва
Химера Зеленоока
А твої квіти невиправно білі Між цитаделей, створених людьми. В твоїй прихованій духовній силі - Гармонія одвічних нот семи. На тебе жоден не підніме руку, Не зазіхне на ніжність чистоти. Тобі незнані муки і розлуки, Хоча шляхом твоїм нелегко йти. І простота цих слів тобі вульгарна- Вони не личать білому лицю. Поети оди створюють намарне, Душі з ромашок, лілій, чебрецю. Дівочу цноту в лініях обличчя Не зранить час із помином років. Тобі цей Світ до сорому не личить, Одне із Всесвіту найбільших див.
2018-07-24 20:00:35
8
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Субстанція Ночі
Неймовірно✨ Те незручне відчуття, коли всі твої вірші у мене в закладах😅
Відповісти
2018-07-25 06:21:42
2
Інші вірші поета
Ритми . . . Хроніки Інших Опівнічний чай
Інші поети
Ari
@arneberg
Воланд Дарсі
@nikita_rastorguev
ʏaʏa
@yaya_c_moi
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4028
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4229