Фенікс
Kristin
І раптом замовкнув увесь світ, Погасло світло довкола, На квітах зів'янув той цвіт, Кожна частина її тепер квола. Для неї рухнула кожна будівля  І дах зірвав вітер зі шквалом, Не таким стало її міцне коріння, Усе стало великим провалом... Згоріло до тла її палке серце  Й кришталева потемніла душа, Час тепер назад не вернеться, Обірвалась її остання струна... Та мелодія довго не грала, Хоча була така прекрасна й сумна, Вона просто в житті покохала Й від любові згоріла вона. Та не думайте, що щастя зазнала, То була лиш омана одна! Про любов, вона ще не знала, Ось тому й згоріла до тла! Їй пекло й хололо водночас, Наче в душі був ураган, Вона плакала бідна по ночах, Хоча була прекрасна, неначе тюльпан. Мелодія продовжувала грати, Поки ще та живою була, Її серце, наче кинули за ґрати Й звільнитись, на жаль, вона не змогла...  Ось кінець вже був не за горами, Залишилась одна лиш струна, Але й та продовжувала грати, Поки не обірвалась вона... Тоді весь світ її зникнув, Була одна лиш темнота, Зів'янули довкола всі квіти, Поруч була лиш самота... Та все ж хтось мав запалати, Бути світлом у тій темноті!!! Й вона почала з попелу вставати  Й, наче фенікс відродилась в житті...
2021-02-22 10:58:35
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Kristin
Гаразд! Дякую)
Відповісти
2021-02-22 14:29:22
Подобається
Інші вірші поета
Вміти палати Герої не вмирають! Слово Pain
Інші поети
Ethanio Oberon
@ethanio_oberon
William
@_WILLYY_
Akah Moth
@AkahMothPurpleCarbone14
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2375
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16332