Фенікс
І раптом замовкнув увесь світ, Погасло світло довкола, На квітах зів'янув той цвіт, Кожна частина її тепер квола. Для неї рухнула кожна будівля  І дах зірвав вітер зі шквалом, Не таким стало її міцне коріння, Усе стало великим провалом... Згоріло до тла її палке серце  Й кришталева потемніла душа, Час тепер назад не вернеться, Обірвалась її остання струна... Та мелодія довго не грала, Хоча була така прекрасна й сумна, Вона просто в житті покохала Й від любові згоріла вона. Та не думайте, що щастя зазнала, То була лиш омана одна! Про любов, вона ще не знала, Ось тому й згоріла до тла! Їй пекло й хололо водночас, Наче в душі був ураган, Вона плакала бідна по ночах, Хоча була прекрасна, неначе тюльпан. Мелодія продовжувала грати, Поки ще та живою була, Її серце, наче кинули за ґрати Й звільнитись, на жаль, вона не змогла...  Ось кінець вже був не за горами, Залишилась одна лиш струна, Але й та продовжувала грати, Поки не обірвалась вона... Тоді весь світ її зникнув, Була одна лиш темнота, Зів'янули довкола всі квіти, Поруч була лиш самота... Та все ж хтось мав запалати, Бути світлом у тій темноті!!! Й вона почала з попелу вставати  Й, наче фенікс відродилась в житті...
2021-02-22 10:58:35
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Kristin
Гаразд! Дякую)
Відповісти
2021-02-22 14:29:22
Подобається
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2057
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
9690