Фенікс
І раптом замовкнув увесь світ,
Погасло світло довкола,
На квітах зів'янув той цвіт,
Кожна частина її тепер квола.
Для неї рухнула кожна будівля
І дах зірвав вітер зі шквалом,
Не таким стало її міцне коріння,
Усе стало великим провалом...
Згоріло до тла її палке серце
Й кришталева потемніла душа,
Час тепер назад не вернеться,
Обірвалась її остання струна...
Та мелодія довго не грала,
Хоча була така прекрасна й сумна,
Вона просто в житті покохала
Й від любові згоріла вона.
Та не думайте, що щастя зазнала,
То була лиш омана одна!
Про любов, вона ще не знала,
Ось тому й згоріла до тла!
Їй пекло й хололо водночас,
Наче в душі був ураган,
Вона плакала бідна по ночах,
Хоча була прекрасна, неначе тюльпан.
Мелодія продовжувала грати,
Поки ще та живою була,
Її серце, наче кинули за ґрати
Й звільнитись, на жаль, вона не змогла...
Ось кінець вже був не за горами,
Залишилась одна лиш струна,
Але й та продовжувала грати,
Поки не обірвалась вона...
Тоді весь світ її зникнув,
Була одна лиш темнота,
Зів'янули довкола всі квіти,
Поруч була лиш самота...
Та все ж хтось мав запалати,
Бути світлом у тій темноті!!!
Й вона почала з попелу вставати
Й, наче фенікс відродилась в житті...
2021-02-22 10:58:35
2
1