Фенікс

Kristin

І раптом замовкнув увесь світ, Погасло світло довкола, На квітах зів'янув той цвіт, Кожна частина її тепер квола. Для неї рухнула кожна будівля І дах зірвав вітер зі шквалом, Не таким стало її міцне коріння, Усе стало великим провалом... Згоріло до тла її палке серце Й кришталева потемніла душа, Час тепер назад не вернеться, Обірвалась її остання струна... Та мелодія довго не грала, Хоча була така прекрасна й сумна, Вона просто в житті покохала Й від любові згоріла вона. Та не думайте, що щастя зазнала, То була лиш омана одна! Про любов, вона ще не знала, Ось тому й згоріла до тла! Їй пекло й хололо водночас, Наче в душі був ураган, Вона плакала бідна по ночах, Хоча була прекрасна, неначе тюльпан. Мелодія продовжувала грати, Поки ще та живою була, Її серце, наче кинули за ґрати Й звільнитись, на жаль, вона не змогла... Ось кінець вже був не за горами, Залишилась одна лиш струна, Але й та продовжувала грати, Поки не обірвалась вона... Тоді весь світ її зникнув, Була одна лиш темнота, Зів'янули довкола всі квіти, Поруч була лиш самота... Та все ж хтось мав запалати, Бути світлом у тій темноті!!! Й вона почала з попелу вставати Й, наче фенікс відродилась в житті...

2021-02-22 10:58:35

2

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Kristin

Гаразд! Дякую)

Відповісти

2021-02-22 14:29:22

Подобається

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5431

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

45

8

4226