Дурненька
Ти так боїшся сумувати самотньо, Забувши про те, що все життя ми самІ. Не плач, краще смійся, ми тут одні Ці слова лиш для тебе, вони лиш твої. Ти так боїшся знову палко кохати, Та все ж ланцюгами серце не закувати. Ти дівчина щира, добра і мила, Знайде тебе твій найкращий мужчина І будете жити з ним душа в душу Віддавати найкраще, що є у собі. Ти так боїшся своїх помилок, Неначе зжеруть тебе до кісток Те, що було, те пройшло. Те, що є, те прийшло. Ти так боїшся своїх тіла і душі, Буцім то вони жахливо не такі, як усі. Хоч повір, це не так, Вони прекрасні як літо і мак. Ти так боїшся мене образити, Ніби піду і мене не знайти. Дурненька, не бійся нічого, я буду поряд. Пробач, що без рими. (Перед кожним «Ти» підстав назву вірша) Найкращій подрузі моїх думок, та по сумісності поетесі моєї душі @Ruslana_Kolesnyk ;-)
2021-01-19 06:22:02
10
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Akeldama
Яка іділія)))
Відповісти
2021-01-19 06:29:19
1
Сандра Мей
Мені б хтось, хоч б таке сказав) А вам і вашій коханій бажаю усього найкращого!!!
Відповісти
2021-11-07 21:11:07
1
Kruhitka Dobro
Відповісти
2021-11-08 06:22:24
1
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2621
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1732