Прогулянка до школи
Холодний ранок, Тихий ґанок. Холодне все: Руки, ноги, очі, навіть серце. Недовгий шлях, Та й той у роздумках, Тихих, як покинуте шосе. І тихе все: Обійми, рухи, погляди, навіть любов. Осів спогаду ніжний покров, Мороз всюди. На віках етюди (Почуття і люди): Біль, розпач, сум і навіть зло. Дрібне скло, Легке повітря. Погляд – вістря: Пряме, косе і навіть закохане. Звучання непрохане – Роздумкуватий ранок, Пізній світанок І навіть, запізнений я.
2020-03-30 19:41:33
6
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6065
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5109