Всім будуть нести кольори

Kruhitka Dobro

В серці дірка, Брудні кросівки. Мрії з ліва, Справи справа. Ми не ми і ви не ви. Всім будуть нести кольори. Рівність єдна похитнеться, Упаде і розіб'ється. Справедливість не проснеться, Німа правда лиш посміхнеться. Люди людям не були людьми Ні зараз ні тоді і ні коли Якими б не були їхні кольори. Дівки такі дівчата, А хлопаки такі хлоп'ята. В той час, як не знаєш, хто є хто. Комусь якось всеодно, А хтось люто плюндрує. Зплюндровані ж протестують Й зачіпають тих кому всеодно. Виходить бозна-що, Але кінець кінцем І пластик зацвіте. Тоді всі стануть однаковими Всім будуть нести якісь кольори, До якого б кольору тебе не віднесли. P.S. Не знаю чи цей вірш у нас актуальний, захотілося написати.

2020-09-28 15:47:39

5

0

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

3651

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11283