За тими днями, вечорами
Так, мені дуже-дуже сумно
За тими днями, вечорами.
І хоч в душі в мене не людно
Кого впускаю, лишається віками.
Ти стояла на порозі,
Не молила, не благала.
Губи твої були в прозі,
Щось тихенько написала
Скільки болі, скільки туги –
Читав, чи то намагався.
Забилися сердечні дуги,
Заболіло, розхвилювався.
Чи то сині, чи то сірі –
Я дивився в твої очі,
Світилися в імлі
Посеред темної ночі.
Я впустив тебе бездумно,
Може то була помилка.
Вмить то весело, то сумно
І душа стала нелегка.
Летіли дні, вечори.
Не просив і не благав,
Не йшла під три чорти,
Не виганяв і не тримав.
Та все ж колись і десь пішла.
І хоч в душі в мене не людно,
Остання зоря ще не зійшла,
Але мені дуже-дуже сумно.
2020-03-30 17:46:45
7
0