Від ноунейма мовчазній
Так, я мовчу, я багато мовчу, Мовчу про те що не сказати. Так, я кричу, я довго кричу, Кричу, щоб краще спати. Так, я до болі кричу В усі темні пустоти. Так я мовчу, я занадто мовчу, Про ті колючі дроти. Я стою, я ледве стою, Там де ти прагнеш бути Сам собі брешу, Ні, я хочу спати Сьогодні тебе не наздогнати (Може завтра?)... Ти мене не помічаєш, Наче, мене і справді тут нема, Коли підходжу ти зникаєш, Ніби в пітьмі космічній астра. Я хочу щось сказати, Але зникли всі слова. Я не хочу поки кричати, Бо голос вже зника (Як зникли слова). Я дивлюся тобі в очі, Але не бачу колір. Хочу лишитися в душі, Але не маю гарних лір (Не можу показати). Я хочу все змінити А що хочеш ти?
2020-03-30 16:20:09
7
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2179
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1810