Чужак як рак
(18+)
Хтось прожив би моє життя інакше – Продуктивно, цікаво і без фальшу завше. А я без сумніву, віддав би радо душу, Тому, хто дійсно мріє, хоче жити. А я мушу... Хтось міг би це краще написати. Великим рифмоплітом стати – Виразити усе, що є в думках і серці. Я ж скрутився в ліжку, закривши дверці... Це тіло не моє, воно чуже, я не творець. Зачате в чужій пристрасті чужих сердець. Ці вени, очі, селезінка – не мої І мною небажані, нехай горять у полум'ї! Давати людям життя – гріх чи справа усього буття? Ніхто не знає істини, лиш благуватому буде прок терти брудне взуття. Мучитись, заради відблиску надії на правдиве відображення реальності, Що згасне, як тільки взуття знову забрудниться у всілякій гидотності. Абсолютна більшість скаже: «Тут все очевидно», Бо сумніву не піддає свої думки, їм все одно. Усі живуть, усім відносно добре, Поки біда не відкриє персональне кабаре. Звісно, ким би я був, аби не сумнівався? Брехуном! Який вважає, що більше всіх розуму набрався. Та вірте чи ні, справа ваша В голові моїй одна лиш каша І розуму у ній не більше, ніж у бика Свіжого парного молока.
2021-09-16 08:07:21
6
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Lelyana_ art
Такий сумний вірш, але гарний🥺♥️
Відповісти
2021-09-16 08:07:51
1
Kruhitka Dobro
@Lelyana_ art не сказав би, що гарний
Відповісти
2021-09-16 08:08:37
Подобається
Lelyana_ art
@Kruhitka Dobro Видно старання 🥺✨
Відповісти
2021-09-16 08:08:55
1
Схожі вірші
Всі
Why?
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8980
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2411