Чужак як рак
(18+)
Хтось прожив би моє життя інакше – Продуктивно, цікаво і без фальшу завше. А я без сумніву, віддав би радо душу, Тому, хто дійсно мріє, хоче жити. А я мушу... Хтось міг би це краще написати. Великим рифмоплітом стати – Виразити усе, що є в думках і серці. Я ж скрутився в ліжку, закривши дверці... Це тіло не моє, воно чуже, я не творець. Зачате в чужій пристрасті чужих сердець. Ці вени, очі, селезінка – не мої І мною небажані, нехай горять у полум'ї! Давати людям життя – гріх чи справа усього буття? Ніхто не знає істини, лиш благуватому буде прок терти брудне взуття. Мучитись, заради відблиску надії на правдиве відображення реальності, Що згасне, як тільки взуття знову забрудниться у всілякій гидотності. Абсолютна більшість скаже: «Тут все очевидно», Бо сумніву не піддає свої думки, їм все одно. Усі живуть, усім відносно добре, Поки біда не відкриє персональне кабаре. Звісно, ким би я був, аби не сумнівався? Брехуном! Який вважає, що більше всіх розуму набрався. Та вірте чи ні, справа ваша В голові моїй одна лиш каша І розуму у ній не більше, ніж у бика Свіжого парного молока.
2021-09-16 08:07:21
6
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Lelyana_ art
Такий сумний вірш, але гарний🥺♥️
Відповісти
2021-09-16 08:07:51
1
Kruhitka Dobro
@Lelyana_ art не сказав би, що гарний
Відповісти
2021-09-16 08:08:37
Подобається
Lelyana_ art
@Kruhitka Dobro Видно старання 🥺✨
Відповісти
2021-09-16 08:08:55
1
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3841
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3172