Чужак як рак
(18+)
Хтось прожив би моє життя інакше – Продуктивно, цікаво і без фальшу завше. А я без сумніву, віддав би радо душу, Тому, хто дійсно мріє, хоче жити. А я мушу... Хтось міг би це краще написати. Великим рифмоплітом стати – Виразити усе, що є в думках і серці. Я ж скрутився в ліжку, закривши дверці... Це тіло не моє, воно чуже, я не творець. Зачате в чужій пристрасті чужих сердець. Ці вени, очі, селезінка – не мої І мною небажані, нехай горять у полум'ї! Давати людям життя – гріх чи справа усього буття? Ніхто не знає істини, лиш благуватому буде прок терти брудне взуття. Мучитись, заради відблиску надії на правдиве відображення реальності, Що згасне, як тільки взуття знову забрудниться у всілякій гидотності. Абсолютна більшість скаже: «Тут все очевидно», Бо сумніву не піддає свої думки, їм все одно. Усі живуть, усім відносно добре, Поки біда не відкриє персональне кабаре. Звісно, ким би я був, аби не сумнівався? Брехуном! Який вважає, що більше всіх розуму набрався. Та вірте чи ні, справа ваша В голові моїй одна лиш каша І розуму у ній не більше, ніж у бика Свіжого парного молока.
2021-09-16 08:07:21
6
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Lelyana_ art
Такий сумний вірш, але гарний🥺♥️
Відповісти
2021-09-16 08:07:51
1
Kruhitka Dobro
@Lelyana_ art не сказав би, що гарний
Відповісти
2021-09-16 08:08:37
Подобається
Lelyana_ art
@Kruhitka Dobro Видно старання 🥺✨
Відповісти
2021-09-16 08:08:55
1
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2540
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
3215