Знову нічого не знаю
Не знаю втратив себе, чи знайшов, В руці серце, качаю по венах кров. Сьогодні було досить сумно Й на душі якось безлюдно, Та й взагалі, коли скінчиться пошук? На відповіді не вистачає рук... Не знаю, не знаю та не знаю я! Ця зірка, вона вже не моя! Важко написати й одного вірша... Й нащо це пишу? Повна дурня... Місяць сьогодні у цілковитій повні, Здається він у нічному полоні, Здається ми з ним трохи схожі. Моя воля, також чужа, як завжди. Кожного разу молю:«Місяце, зажди» Воля б його лишався б зі мною На віки, до мого скону, Але все повторюється...Знову. Знову нічого не знаю, Знову рукою серце качаю, Знову клятого місяця чекаю, Знову знаходжу чи втрачаю. Не знаю. Згасаю...
2020-04-12 23:16:24
11
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3984
Нарисую солнышко :)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
1500