Харакірі
Кузаня
- Привіт моє кохання, що минуло. Убий мене за те що охолов. Я поряд лиш тихесенько зітхнула: - Убий мене за те що плачу знов. Подай же меч, я зроблю харакірі. Хоч може раз торкнуся твоїх сліз. - Байдужа ти мені, любов минула, боюсь, що пустоту перетворю на злість. Убий мене, допоки я лиш камінь. Сама ж живи, минає біль з роками. Я тихо посміхнулася тобі... Підняла меч. Все вкрилось пелюстками: - Не все ще скаменіло у тобі. ... Картина дивна. Мить немов застигла. Стояв і плакав, той що охолов. Холодне мертве тіло на підлозі. Та в серці - камні щось заграло знов...
2020-12-30 22:39:31
7
0
Інші вірші поета
Не знаю Не люби мене, будь ласка Авторе милий, Авторе любий Неволя зі скла
Інші поети
Vasyl Stewart
@vasylstewart
ann a
@laccanelle
Adara Halley
@adarahalley
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
14362
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11524