Цю любов
Там в душі десь розквітає Космос зір І рай планет, Що із попелу складає Знов закоханий скелет... Тільки цнота Вас цікавить? Я бажаю знать, що... Ні! Та невже Ваш лише ваблять Зовсім не очей Вогні? Та невже у цьому світі Почуття схожі на... Сніг? Випадуть собі й розтануть. На землі залишив слід. А в мені від того болю, Вже не вистачить і слів... А в мені все... Холодами? Між кістками пробіжить. Та не бійтеся, З роками, Зможу там квітки зростить... Тільки от що ска́жу... Милий, Я не дам Вам цю любов! Краще хай самітня буду, Поки мій час не прийшов... Та невже Вас лише ваблять Зовсім не очей Вогні? Що ж, Вертайтеся, Юначе... Просто обійнять в біді.
2020-02-04 13:57:18
6
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Вікторія Тодавчич
Гарний вірш ❤
Відповісти
2020-02-04 13:57:30
1
Кузаня
@Вікторія Тодавчич , дякую. Яка ж Ви швидка, однак)
Відповісти
2020-02-04 13:58:50
1
Вікторія Тодавчич
@Кузаня яка є 😁🤷‍♀
Відповісти
2020-02-04 13:59:03
1
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
80
19
2401
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1075