Цю любов

Кузаня

Там в душі десь розквітає Космос зір І рай планет, Що із попелу складає Знов закоханий скелет... Тільки цнота Вас цікавить? Я бажаю знать, що... Ні! Та невже Ваш лише ваблять Зовсім не очей Вогні? Та невже у цьому світі Почуття схожі на... Сніг? Випадуть собі й розтануть. На землі залишив слід. А в мені від того болю, Вже не вистачить і слів... А в мені все... Холодами? Між кістками пробіжить. Та не бійтеся, З роками, Зможу там квітки зростить... Тільки от що ска́жу... Милий, Я не дам Вам цю любов! Краще хай самітня буду, Поки мій час не прийшов... Та невже Вас лише ваблять Зовсім не очей Вогні? Що ж, Вертайтеся, Юначе... Просто обійнять в біді.

2020-02-04 13:57:18

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Вікторія Тодавчич

Гарний вірш ❤

Відповісти

2020-02-04 13:57:30

Кузаня

@Вікторія Тодавчич , дякую. Яка ж Ви швидка, однак)

Відповісти

2020-02-04 13:58:50

Вікторія Тодавчич

@Кузаня яка є 😁🤷‍♀

Відповісти

2020-02-04 13:59:03

Інші вірші поета

Зараз Слова Найдорожче Трохи про все

Інші поети

Софья Шёпотом

@sofishepotom

Ай

@bisovadivchina

Beautifulinwhite

@Beautifulinwhite

Схожі вірші

Всі

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

3199

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1761