Люди чи звірі?

Кузаня

Скажи мені, друже, як низько ми впали? Про серце забувши тваринами стали... І всі ті інстинкти прийняв до душі, Людські почуття нам стали чужі... Кохати? Навіщо? А можна лиш спати... Людину, як річ, а не як живу мати, Палити і пити, спати... Кохати? Якщо не такий тихо сісти... Чекати? Обираєм людей не за душу, а гроші, І увесь оцей гріх ми несем в своїй ноші... Краса тільки зовні, всередині чорні, Гнилі і слабкі, до схожих долоні... Та тільки чомусь кожен раз під дощем, Ми згадуєм душу, палаєм вогнем, Навіщо тоді ми її заховали? Кохали, любили і звірами стали... Я бачив їх серце, вони його мають, Під зоря́ми сльоза́ми на подушку сяють... У день тільки звірі, забувши про душу, Я теж прикидатись твариною мушу... Скажи мені, друже, як низько ми впали? Чужими серцями не любляче грали, І мали ми душу, ночами не спали, А вдень ніби знову тваринами стали...

2019-09-25 11:49:43

Інші вірші поета

Авторе милий, Авторе любий Надзвичайні Творець Неволя України

Інші поети

Rose P. Silver

@dragonandfish

SpaceWithin

@SpaceWithin

Саша Оліферук

@oliferukmusic

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

2070

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

3129