Люди чи звірі?
Скажи мені, друже, як низько ми впали? Про серце забувши тваринами стали... І всі ті інстинкти прийняв до душі, Людські почуття нам стали чужі... Кохати? Навіщо? А можна лиш спати... Людину, як річ, а не як живу мати, Палити і пити, спати... Кохати? Якщо не такий тихо сісти... Чекати? Обираєм людей не за душу, а гроші, І увесь оцей гріх ми несем в своїй ноші... Краса тільки зовні, всередині чорні, Гнилі і слабкі, до схожих долоні... Та тільки чомусь кожен раз під дощем, Ми згадуєм душу, палаєм вогнем, Навіщо тоді ми її заховали? Кохали, любили і звірами стали... Я бачив їх серце, вони його мають, Під зоря́ми сльоза́ми на подушку сяють... У день тільки звірі, забувши про душу, Я теж прикидатись твариною мушу... Скажи мені, друже, як низько ми впали? Чужими серцями не любляче грали, І мали ми душу, ночами не спали, А вдень ніби знову тваринами стали...
2019-09-25 11:49:43
6
0
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2619
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
2378