Вогник
Я знову засинаю... І знову прокидаюсь. Буду посміхатись сонячному дню! Знову прислухаюсь... Хто ж виграє війну? Невже той вогник гасне? Шукає де б подітись? Та поряд все ж є люди, що не дадуть згаситись. Та поряд все ж є люди, що нам дають тепло, Для інших - я теж вогник, що світить, де темно... І кожен певно - вогник. Є в кожному душа, І ми всі так... По колу... Щодня впродовж життя. Ти бачиш? Знову вогник у мені горить. А завтра може згасне... Ти будеш у цю мить?
2020-04-09 21:57:24
5
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1773
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
15931