Вогник
Я знову засинаю... І знову прокидаюсь. Буду посміхатись сонячному дню! Знову прислухаюсь... Хто ж виграє війну? Невже той вогник гасне? Шукає де б подітись? Та поряд все ж є люди, що не дадуть згаситись. Та поряд все ж є люди, що нам дають тепло, Для інших - я теж вогник, що світить, де темно... І кожен певно - вогник. Є в кожному душа, І ми всі так... По колу... Щодня впродовж життя. Ти бачиш? Знову вогник у мені горить. А завтра може згасне... Ти будеш у цю мить?
2020-04-09 21:57:24
5
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13424
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3054