Пиши, пиши...
Пиши, пиши,
Допоки я в кімнаті плачу,
Ти не дізнаєшся про сльози ті,
Як душу душать зовсім не дитячі,
А почуття чужі й такі сумні...
Пиши, пиши...
Всі правила проклявши,
І щось повторюй безліч-безліч раз.
А хто іще так буде говорити?
Сховавши душу серед сотні фраз...
Пиши, пиши...
Не знаю про що пишеш.
Пиши, пиши,
Я зачекаю тут...
Чекатиму і рік,
І два,
І десять,
Аби лише побачить твою
суть!
Я просто хочу знати, що чекати,
Чи будеш поряд взимку й восени?
Бо знаєш, у словах, що люди пишуть...
Так видно глибину чужой душі.
Пиши, пиши...
Не забувай про щирість.
Не забувай, про серце і думки...
Якщо тебе ковтнула страшна сірість,
Не бійся.
Я тут аби тобі допомогти!
Пиши, пиши,
Не думавши про сльози...
Пиши, пиши,
Залиш в душі сліди.
І я отак пишу тобі про грози,
Бо буду поряд...
І рік,
І два...
Завжди.
2020-04-26 11:38:19
11
1