Нуль
Десять... Дев'ять... Вісім... Сім... Продав батька, мати, дім. Шість і п'ять... Чотири... Три... Чом чужі лиш прапори? Два, один... І нуль, Лиш нуль! Брат помер від твої куль... Minus one and minus two Відчув в серці пустоту. Minus three and minus four, Ти відчув, що ти лайно... Minus five and minus six, Все чуже... Емоцій ікс. Minus seven... Minus eight... Ходиш ти серед тіней. Minus nine and minus ten, Повернувсь назад у день. Тільки... Мертві батько й мати, Не змогли землю продати... Брат загинув серед куль, Ти - один, А серця - нуль.
2020-05-19 15:31:09
17
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Влад Котов
👍
Відповісти
2020-05-20 13:47:54
Подобається
Аня Свинцицкая
Классно🙏✊
Відповісти
2020-05-20 14:11:14
Подобається
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3619
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2429