Нуль
Кузаня
Десять... Дев'ять... Вісім... Сім... Продав батька, мати, дім. Шість і п'ять... Чотири... Три... Чом чужі лиш прапори? Два, один... І нуль, Лиш нуль! Брат помер від твої куль... Minus one and minus two Відчув в серці пустоту. Minus three and minus four, Ти відчув, що ти лайно... Minus five and minus six, Все чуже... Емоцій ікс. Minus seven... Minus eight... Ходиш ти серед тіней. Minus nine and minus ten, Повернувсь назад у день. Тільки... Мертві батько й мати, Не змогли землю продати... Брат загинув серед куль, Ти - один, А серця - нуль.
2020-05-19 15:31:09
17
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Влад Котов
👍
Відповісти
2020-05-20 13:47:54
Подобається
Аня Свинцицкая
Классно🙏✊
Відповісти
2020-05-20 14:11:14
Подобається
Інші вірші поета
. Самотність Сховок серця в таємниці душі: Останнє поличчя в 26 строфах Ближче до неба (Пісня)
Інші поети
Asker Nerys
@Asker_Nerys
Aki Gray
@sarcasm
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11208
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
1850