Творець
Кузаня
Чом я така дивна, Чом не як усі? Принцеса божевілля, Руки у росі! В сердці моїм квіти, Волосся - цвіт каштану, Чомусь так люблять діти, Мене - нездоланну?! Пензлі поміж пальців, І малюють руки! Вони мовби в вальсі, Загинулиб від скуки... Живопис розквітає Десь під моїм серцем! Пробач, мені матусю, За те, що серце з перцем... Кайдани держать крила, Дозволь їх розірвати! Мистецтво - моя сила, І рими ті проклятті! Мені не треба люди, Я хочу малювати! Але все б'ють у груди, Ті, хто схотів мовчати... Вони мовчать віками, Без божевільних слів, Всі скуті ланцюгами, Своїх таємних сліз! Я помираю й досі, Свобода - це життя! І по травичці боса, Я йду на відчуття... І хоч важкі кайдани, Ще тільки мить...і все! Свободою те стане, Що щастя принесе. Чом я така дивна, Чом не як усі? Принцеса божевілля, Руки у росі!
2019-02-19 19:34:10
6
0
Інші вірші поета
Ти - колір (стереотип) Зараз Кацапи Найдорожче
Інші поети
Nova Frost
@nova_frost
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
15328
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5670