044: ІІ
сталі думки під плащем безнадій прожовклим
перериває різкий кровообіг вулиць.
курява диму здіймається ніби зойкіт
від журавлиних ключів та тривог поснулих.
пуп'янки храмів шаріються в передмісті.
доки крокую розважено на труханів,
погляди перехожих немов намисто
жаром збираю на куртці своїй коханій.
марно душі шкодувати, що впало листя:
кисень дають не дерева, а невідоме.
хай, контрактова. не бачились довго, звісно.
тепер я,
нарешті,
вдома.
2022-10-04 21:25:01
5
3