в моєму місті квітне травень/кс3
в моєму місті квітне травень, а сонце смажить сірі тіні.
крокую іскрами багаття, що залишаєш по собі.
бо навкруги дивлюся вправно: стоять годинники настінні,
які секундами багаті, що промайнули не в журбі.
в моєму серці тліє мрія, порозумітися з якою
напевно, варто (та сьогодні подібне трапиться навряд).
проміння маків майоріє серед півоній упокою,
в складних умовах (не погодні) бутони змінюють наряд.
в моєму стані небезпечно бузковим дихати повітрям:
воно отруйне, а звикання - окремий галюциноген.
і, заблукавши серед речень, де розділові зносить вітром,
слова обернуться на камінь (застряг всередині). рентген
в моєму разі - недоречний. не вдасться діагностувати
формулювання, що не в змозі донести емоційний стан.
ковтає біль сумління гречне (сумнівна звичка, дурнувата).
надгостро реагує мозок на одкровення від путан.
в моєму русі бачиш злочин, та це - лише передумови
гріхопадінь (авжеж, уявних, то уявляти і не слід).
щораз, коли підводжу очі, благаю небо красномовно,
щоб із душі сумних галявин не сходив твій одвічний лід.
☻
2021-05-26 15:27:28
13
4