min 20''

Last_samurai

думаю, ти маєш право знати: кожній людині-вибухівці потрібна людина-детонатор. (чи запобіжник прекрасних моментів, які розпочато зі слів: "дарма ми це робимо"). хтось, хто з серйозним виразом обличчя найвищої проби не спалахне. (резонанс не здійсниться під переляканим наглядом правил сумління рушниці). якби запитали, ти скільки часу на відкуп триклятій дорозі відміряєш, щоб побачити себе у очах красномовних? звідки? куди? (безконтекстно: немає значення). дванадцять годин? п'ятнадцять? а, може, всі сорок вісім? мовчи! не сприймаю слова за дійсність без дії. на таймері - carpe diem! хмаристо закреслюю небо простим олівцем, ховаючи гучність за обрієм тиші скетчів. ти вибач за це. до речі, давно не малюю знайомих, концептів, квітів. (і... ні, не пишу особистих речень). а той детонатор, на мене завжди приречений, він не спрацював. тобто, вжив запобіжних заходів. для більшості стала ознака зрілості - пересування від сходу надій до заходу на потязі спогадів. дітям подібне - зайве. знешкодимо час, обійнявшися на вокзалі? там, де ми вперше зустрілися. *подейкують, що 20'' - мінімально рекомендована тривалість обіймів

2021-11-28 00:22:26

13

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Лео Лея

Так, людині, що є вибухівкою, без детонатора не обійтися, бо потім з її домівкою їй не зустрітися, не зійтися) Не знала, що мінімальний час обіймів 20 с. Пізнавально) Дякую за твою поезію☺️👍

Відповісти

2021-11-28 10:21:07

2

Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК

Вибуховий і мудрий вірш. У відношенні обіймів Леді категорично не погоджується)!!! Як давно я тебе не читала...соскучилась😄🤗🔥🔥🔥🔥✊

Відповісти

2022-01-10 12:47:25

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12248

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4735