044: V
а сонце-таки обертається коло маршрутів подільських трамваїв. коли виринаю зі сну, у якому завжди проїжджаю зупинку, то вмить засинаю під ревну перкусію від коліщат шепотіння. ти можеш, звичайно, квітучіше слів змалювати, як тіні намотують власні хустки на пошарпані скроні будинків. чи видати тексти за голос окремих кварталів, в яких ми у щасті оманливо сталі: там велодоріжки ще вужчі за паски провулкових талій. буває, насуплені брови хмарин як в безодню безкарно вдивляються в очі волоській. хіба віднайти щось важливо сьогодні? можливо, от тільки не просто.
2022-10-07 17:20:34
10
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
IrBa Вишнева гілка
гарно)
Відповісти
2022-10-07 20:17:04
1
Лео Лея
Від кожного слова віє спокоєм, якого так не вистачає сьогодні 🙂
Відповісти
2022-10-07 21:19:23
Подобається
Yonel Salina
Que es que no lo entiendo .. No entiendo esa idioma
Відповісти
2022-10-08 02:53:00
1
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8157
Пора нахлынувших надежд
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
47
11
1480