044: V
а сонце-таки обертається коло маршрутів подільських трамваїв.
коли виринаю зі сну, у якому завжди проїжджаю зупинку,
то вмить засинаю
під ревну перкусію від коліщат шепотіння.
ти можеш, звичайно, квітучіше слів змалювати, як тіні
намотують власні хустки на пошарпані скроні будинків.
чи видати тексти за голос окремих кварталів,
в яких ми у щасті оманливо сталі:
там велодоріжки ще вужчі за паски провулкових талій.
буває,
насуплені брови хмарин як в безодню
безкарно вдивляються в очі волоській.
хіба віднайти щось важливо сьогодні?
можливо,
от тільки
не просто.
2022-10-07 17:20:34
10
3