не клич мене/кс3
не клич мене пеклом, не клич коханням: ім'я загубилося між століть. дивися уперше немов востаннє, зустрінеться з полум'ям спраглий лід, коли я побачу високу постать. якщо розгублюся зробити крок, зроби його сам, хай не буде просто межу заступити з пересторог. не клич мене сонцем, не клич блакиттю, небесною плямою на щоці. твої обладунки - іржаві квіти, мої ж - невимовні обійми ці. не клич мене вдень, почекай до ночі, стели простирадло з сумних зірок, не знай, як багато сказати хочу, та знай, що мовчати не можу. ок? не вір мені зовсім, уламки вроди зурочені болем сліпих надій. надважко чомусь перевести подих, почувши таке несміливе: дій! не бий мене в груди суворим тембром, що цілить точніше від самоти. очікувань прірва веде до тебе, але намагаюся знов втекти. не дай мені щастя, та дай миттєвість відчути, що дихаю і жива. дрібниці умовні, проте суттєві. мовчи, не знецінюй свої слова. не клич мене раєм, едемським садом, брехати собі - то найбільший хист. на другому місці - талан писати, лишати підказки без сенсу скрізь. не клич мене зовсім, безповоротно до тебе звикаю. будь ласка, йди. не дай задихнутись, відкривши рота, не треба шукати свої сліди в душі поцілунках, що між рядками блукають по колу, створивши вир. дивись: підгортаю свою хакаму,* зумію без тебе. (не вір. не вір). *необхідна дія перед сеппуку
16.06.2021
14
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК
Давно такого від Вас не читала...Чудово! Дарую Вам квіти не з іржі)🌷🌺🌷🌺🌷
Відповісти
16.06.2021, 08:23
1
Марі Жаго
😮😮😮
Відповісти
16.06.2021, 19:29
1
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2430
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11353