Жага життя.
Ви топитесь у ванні власних сліз? Чи душитесь у стиснутих обіймах? Нажаль, я все життя без неньки ріс. Що мені ваші біль, нещастя, війни? Я вийшов сам з печери небуття, А мав у ній загинути одразу. Серед усіх шляхів обрав..життя, Хоча до нього й відчував відразу. Не знав, нащо потрібен на землі, Ішов крізь морок і густий туман. Хоч розумів, що люди дуже злі, Та досить легко звівся на обман. Я переріс ті скиглення давно, Пройшов все пекло, як за Аліг'єрі. Не кваптеся виходить у вікно, Коли для вас відчинені всі двері!
2019-06-18 20:29:48
6
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Ria
Дуже життєво і з сенсом...
Відповісти
2019-06-18 20:31:40
1
Last_samurai
@Ria без сенсу нема і сенсу писати🙃
Відповісти
2019-06-18 20:34:35
1
Last_samurai
@Ria дякую☺️
Відповісти
2019-06-18 20:34:47
1
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4592
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5489