28 років Україні!
Last_samurai
Така широка, багатостраждальна. Така глибока, рідна, колосальна. Така вразлива, ніжна і тендітна. Така чутлива, радісна, привітна. Така співоча, ніби колискова. Така дівоча: гарна, пречудова. Така козацька: мужня і звитяжна. Така (зненацька?!) тиха і відважна. Така кохана - вперше і востаннє. Така жадана - щастя побажання. Така сумна, коли ти ображаєш І Батьківщину так не називаєш, Як цього гідна. Бо нема миліше За неньку рідну, тож, давай скоріше Вітай, як стало, помолись тихенько. Років - чимало, та в душі - маленька.
2019-08-24 09:42:54
10
14
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (14)
Last_samurai
Героям Слава!😃
Відповісти
2019-08-24 11:00:03
1
Григорий Викторович Громской
😌😌😌
Відповісти
2019-08-24 11:39:19
Подобається
Ria
З Днём Незалежності Рідненька💓 Гарний вірш, чудовий👏
Відповісти
2019-08-24 13:26:43
1
Інші вірші поета
Робити щось вперше/кс3 0629: І 044: І нічні протяги
Інші поети
Brisée 彡
@Reinrim
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11746
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4128