просто уяви/кс3

Last_samurai

ти просто уяви, що все, що тут пишу, - жорстока правда, звернена до тебе. від описів трави до почуттів зажур: немов повітря, гори, це - потреба. ти просто уяви: хай ігри у полон беруть мене суворо і повчально, коли могутній вир засмучених долонь приборкає невтілене мовчання, то руку простягну до сонцесхідних хвиль волосся. дотик сниться третю ніч вже, хоч раз піддайся, ну: всю владу грабель, вил бажання відчайдушне може знищить. спини свій клятий біг в ніщо. на цьому тлі розгубленій душі ввімкну "зелений". я не боюсь твоїх емоцій взагалі. боюсь, якщо нема ні крихітки для мене.

2021-08-22 21:54:35

10

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Last_samurai

@Мариам Алекс представь

Відповісти

2021-08-22 22:13:54

1

Олег Шаула

Вау

Відповісти

2021-08-23 06:32:09

1

Мариам Алекс

@Last_samurai 😘

Відповісти

2021-08-27 17:33:05

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12536

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

4105