просто уяви/кс3

Last_samurai

ти просто уяви, що все, що тут пишу, - жорстока правда, звернена до тебе. від описів трави до почуттів зажур: немов повітря, гори, це - потреба. ти просто уяви: хай ігри у полон беруть мене суворо і повчально, коли могутній вир засмучених долонь приборкає невтілене мовчання, то руку простягну до сонцесхідних хвиль волосся. дотик сниться третю ніч вже, хоч раз піддайся, ну: всю владу грабель, вил бажання відчайдушне може знищить. спини свій клятий біг в ніщо. на цьому тлі розгубленій душі ввімкну "зелений". я не боюсь твоїх емоцій взагалі. боюсь, якщо нема ні крихітки для мене.

2021-08-22 21:54:35

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Last_samurai

@Мариам Алекс представь

Відповісти

2021-08-22 22:13:54

Олег Шаула

Вау

Відповісти

2021-08-23 06:32:09

Мариам Алекс

@Last_samurai 😘

Відповісти

2021-08-27 17:33:05

Подобається

Інші вірші поета

Не/зрозумілий перформанс/глибоко нічний кс3 044: IV є забирай/кс3

Інші поети

Полина

@polinassa

Avrora171717

@Avrora171717

GRAFO

@grafo

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

2390

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2900