Майжеквіти/кс3
Вони приходять, хоч і не хотів: в незвичних, досі невідомих рисах. Навряд безпечно, тільки безкорисно. Для того, щоб зігріти, йти на ризик Невже не варто? Чути лейтмотив надій, що щедрий сумнів геть зурочив. Без сліз хіба дивитись сонцю в очі за крок до леза бритви Смієш точно? Кривава безліч на руках бинтів на шрами перетвориться сповиті. У грудях б'ється невагомий витвір, а ритм пульсацій біту Носить вітер. Весну раптова дзвінкість почуттів замайорілим променем освітить... До серця тягнуть несміливі віти бентежно не розкриті Майжеквіти.
2021-04-27 05:33:15
16
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Лео Лея
Чудово! Такі думки і звороти! Такі емоції викликають, словом, різні емоції... 👍
Відповісти
2021-04-27 18:58:21
1
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2411
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2665