ми обираємо?/кс3
ти обираєш футболку собі до стилю, я - анестетик, від котрого не помру. втратити час дуже легко, схотівши сильно щирістю обізвати ментальну гру. я обираю слова з недоречних літер, ти обираєш важливий доречний зміст. майже скінчилося це ідеальне літо, вересень пхає у справи свій жовтий ніс. ти обираєш перформанс під тиском вражень, хресну ходу між регістрами перших шпальт. я обираю послухати, та не кажеш, що закривається серце немов гештальт. ти обираєш реальність і несвідомо серед ілюзій будуєш міцний палац. в ньому завжди почуваюся наче вдома, та чи потрібен був стінам такий баласт? я обираю компанію до вподоби: зі сторінок незабутньо цікавих книг. навіть якщо не написані надто добре, хочу зустріти тебе на одній із них.
2021-08-23 06:08:08
15
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Last_samurai
@deni_california у меня есть парочка жутких книг на примете для обмена😂
Відповісти
2021-08-25 13:07:54
1
Last_samurai
🙃🙃
Відповісти
2021-08-25 13:08:11
Подобається
deni_california
@Last_samurai Надо Ремарка мне на обмен,ибо нет сил его читать 😭
Відповісти
2021-08-25 13:47:38
1
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3191
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3865