як гаряче
як гаряче у грудях, як пече розлуки розпач. та усе ж, чудово, що я боготворив твоє плече лиш на папері посереднім словом. що невимовний блиск сумних очей я розіп'яв на нескінченні фрази. отрутою із тропів біль тече, перетворивши відчай на відразу. листи ховав у стіл, неначе склеп, епітетами сипав без контексту. у топі епідемій та халеп в кохання - перше місце. так протестно знебарвлений у кризі власних назв, розтану мовчки вірою відлиги. воїстину, блаженний той із нас, хто з почуттів не створює релігій.
2021-03-24 11:38:40
14
13
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (13)
Марі Жаго
@Last_samurai йди глянь сторі в інсту
Відповісти
2021-03-24 17:57:16
1
Марі Жаго
Схоже?😅
Відповісти
2021-03-24 17:57:25
1
Вікторія Прохоренко
@Марі Жаго буду рада якщо завітаєте на сторінку, може щось вам зайде, з написаного мною
Відповісти
2021-03-24 17:57:42
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1985
Why?
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8519