як гаряче
як гаряче у грудях, як пече розлуки розпач. та усе ж, чудово, що я боготворив твоє плече лиш на папері посереднім словом. що невимовний блиск сумних очей я розіп'яв на нескінченні фрази. отрутою із тропів біль тече, перетворивши відчай на відразу. листи ховав у стіл, неначе склеп, епітетами сипав без контексту. у топі епідемій та халеп в кохання - перше місце. так протестно знебарвлений у кризі власних назв, розтану мовчки вірою відлиги. воїстину, блаженний той із нас, хто з почуттів не створює релігій.
2021-03-24 11:38:40
14
13
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (13)
Марі Жаго
@Last_samurai йди глянь сторі в інсту
Відповісти
2021-03-24 17:57:16
1
Марі Жаго
Схоже?😅
Відповісти
2021-03-24 17:57:25
1
Вікторія Прохоренко
@Марі Жаго буду рада якщо завітаєте на сторінку, може щось вам зайде, з написаного мною
Відповісти
2021-03-24 17:57:42
Подобається
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5464
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
9538