як гаряче
як гаряче у грудях, як пече розлуки розпач. та усе ж, чудово, що я боготворив твоє плече лиш на папері посереднім словом. що невимовний блиск сумних очей я розіп'яв на нескінченні фрази. отрутою із тропів біль тече, перетворивши відчай на відразу. листи ховав у стіл, неначе склеп, епітетами сипав без контексту. у топі епідемій та халеп в кохання - перше місце. так протестно знебарвлений у кризі власних назв, розтану мовчки вірою відлиги. воїстину, блаженний той із нас, хто з почуттів не створює релігій.
2021-03-24 11:38:40
14
13
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (13)
Марі Жаго
@Last_samurai йди глянь сторі в інсту
Відповісти
2021-03-24 17:57:16
1
Марі Жаго
Схоже?😅
Відповісти
2021-03-24 17:57:25
1
Вікторія Прохоренко
@Марі Жаго буду рада якщо завітаєте на сторінку, може щось вам зайде, з написаного мною
Відповісти
2021-03-24 17:57:42
Подобається
Схожі вірші
Всі
Без вагань
Ми летіли в всесвіт без вагань, Залишивши цей світ сам. Без космічних почуттів, Світ в твоїх очах згорів. І я не я, і ти не ти, Ми залишились в самоті...
60
3
8339
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
50
13
1412