Не/стримуй/кс3

Last_samurai

Я хочу стриматись, й не можу: Гіпнотизує глибина. Якби її торкнулась дна Одна. Бо ти не поруч. Боже, у молитвах лиш гріх луна. Бажає справдитись безодня: Її щоночі ревно зву. І ледве чутний хижий звук Перекладу на "так" сьогодні. Ти мрієш бачити крізь вікна Своїх надщерблених жахіть, Як пам'ять робить хресний хід. Давай її для тебе вимкну. Тверезу тугу й п'яну хіть Зумію стримати в надію, На попелище всіх турбот Перетворю страхи от-от. Чому ж на себе це не діє? В моїх судинах тиск підскочив, Німіють пальці мов дурні. Всі рецидиви - навесні... Я можу стриматись, й не хочу... Прошу, допоможи мені.

2021-04-13 06:44:19

13

10

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (10)

Last_samurai

@ϟiegfrieda ϟchloϟϟmann 🙃 будут, специально для тебя😎

Відповісти

2021-04-13 13:43:04

1

Last_samurai

@ϟiegfrieda ϟchloϟϟmann и даже перевод

Відповісти

2021-04-13 13:43:11

Подобається

Last_samurai

@Лео Лея дякую за тонке сприйняття 🌞☺️

Відповісти

2021-04-13 13:44:54

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12096

Чуточку внимательней

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !

40

8

2564