словохтивцям присвячується
тривога поширюється ab ovo, торкається ніг, голів. спочатку всього було, кажуть, слово. в кінці ж-бо забракне слів. в кінці відчуваєш, що нескінченність проходить, як завше, повз. а ти, їй вклонившись, тікаєш чемно в ведмедиці менший ковш. ага, відлітаєш. і що на згадку? три книги й старий блокнот, в якому писав чергові нотатки з пригод та високих нот. в якому любив, розумів й не тямив, ламався і розбивав. з початку буття в осередку мами до тризни посеред трав ти знав, що не так, і не ті... й нізащо зламати себе не дав. не зміг спокусити ні чорт, ні ящур, ні бог, ні богемний дар. тривога в тобі - філософський камінь нестримно вперед вела: хоч мамардашвілі, хоч муракамі, найменші частинки зла ти вмів фільтрувати, змінивши мову на щирий поток ідей. спочатку всього було, кажуть, слово... тепер воно де-не-де.
2022-10-11 13:42:31
11
0
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
5712
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1985