словохтивцям присвячується

Last_samurai

тривога поширюється ab ovo, торкається ніг, голів. спочатку всього було, кажуть, слово. в кінці ж-бо забракне слів. в кінці відчуваєш, що нескінченність проходить, як завше, повз. а ти, їй вклонившись, тікаєш чемно в ведмедиці менший ковш. ага, відлітаєш. і що на згадку? три книги й старий блокнот, в якому писав чергові нотатки з пригод та високих нот. в якому любив, розумів й не тямив, ламався і розбивав. з початку буття в осередку мами до тризни посеред трав ти знав, що не так, і не ті... й нізащо зламати себе не дав. не зміг спокусити ні чорт, ні ящур, ні бог, ні богемний дар. тривога в тобі - філософський камінь нестримно вперед вела: хоч мамардашвілі, хоч муракамі, найменші частинки зла ти вмів фільтрувати, змінивши мову на щирий поток ідей. спочатку всього було, кажуть, слово... тепер воно де-не-де.

2022-10-11 13:42:31

Інші вірші поета

Спрага стучить у дім Пробач читачеві Оптимістичний/кс3

Інші поети

Ruslana

@rock_ksolana

Apaylia

@Apaylia

Daraine

@Spacepotatoe

Схожі вірші

Всі

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

4908

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

3201