Сни не існують окремо від тебе
Гадаю, що сни мої точно існують окремо від мене:
Пригнічений сніг на повіки сідає туманом,
Тепліше обіймів твій голос (неначе омана
Огорне за плечі), смарагдом яскраво-зеленим
Засяють за хмарами вій ясні очі.
Крізь клопіт буденний, крізь біль і прокляття негоди,
Крізь хибні шляхи і стежки, що ведуть у недолю,
Крізь ями доріг недолугих у нас на Подолі
І нерозуміння. (Воно перетвориться згодом
В звичайне життя). Та хіба цього хочу?
Приходиш до мене світанням бажань відчайдушних
(А деякі кажуть, що криза середнього віку).
Коли остогиднули зміни, так хочеш навіки
Застигнути з кимось у часі. Споріднені душі?
Пусти за водою барвистий віночок
І дай собі волю, не бійся світити зорею,
Не кидай на вітер нічого (і напризволяще
Облишити серце не смій). Знаєш, я ще
На нашу фок-мачту зумію поставити реї.
І попливемо у нейтральні Морфея
Прозорії води. Звертайся до мене як завше:
Без імені, просто на "ти". Як в безодню на себе
Дивися на наше суцільне і спільне: на небо,
Щоб вранці піти у реальність чужу. Не сказавши,
Що ти моя кара, сновида і фея.
Шкода, наші сни зазвичай швидко плинуть.
Та знаю, що ти не існуєш від мене окремо,
Бо в'яже думки мої погляд як ремінь,
Бо завжди у серці твій образ нетлінний:
Такий ясноокий і ясновельможний.
Ти - мій оберіг від нещирого ока,
Подій хуртовин та похмурої днини,
Ти - сонце для мене (не наполовину),
Єдина причина наступного кроку.
Без снів із тобою прожити не зможу.
2021-01-10 13:53:37
20
23