Краща ніч/кс3

Last_samurai

Місто спить. Прокидається мафія. Й ти. (Ну а може, той біль, що сховався під східця самоти, від якої наважитись йти ще страшніше ніж все, що звичайно не сниться. Місто спить. Час безхатьків, щурів, волоцюг. (Ну а може, зірковий твій час, щоб здійснити в мить оцю, натягнувши до неба ланцюг, всі бажання, в яких ми наївні як діти). Місто спить. Десь туман ще клубиться, десь - дим. Гарна мить веселити пітьму-сповідальню. Молодим завше легше шукати біди і шляхів небезпечних, яскравих та дальніх. Місто спить. Час відлуння колишніх надій (як батіг по зневірою згорбленій спині). Гренадін та текіла в судинах: ну, дій! Все ніяк, бо тривоги реально-невпинні. Місто спить. Прокидається жити жага. Поділитися скарбом, між ребер зашитим. Він блага: відшукайте мене ж-бо, ага! Залишившись над прірвою спогадів в житі, Місто спить. Ти вдивляєшся в очі нічні. В них шукаєш (й знаходиш) примарного се́бе. Кажеш "ні" своїм "ні", "аж ніяк", маячні, перепонам, словам (що зомбують як "треба"). Місто вже тягне вікна до сяйва світань і муркоче (як кішка) автівками трішки... Ніби стан риторичних минулих питань відступає. Й шепочеш, неначе титан: краща ніч потребує безсоння, не ліжка.

2021-04-04 20:14:31

13

6

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

Last_samurai

@Есмеральда Еверфрі м - мотивація😳

Відповісти

2021-04-04 21:03:52

1

Есмеральда Еверфрі

@Last_samurai ще б пак) будеш розповідати шанувальникам "А поштовхом до всього стали численні прохання, вимоги (і деколи погрози) знайомих, щоби я врешті надрукувала збірку поезій"🙃

Відповісти

2021-04-04 21:06:40

2

Лео Лея

Так таємниче... Супер! 👍

Відповісти

2021-04-04 22:20:17

Подобається

Схожі вірші

Всі

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

85

0

4250

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

46

5

1243