Краща ніч/кс3
Last_samurai
Місто спить. Прокидається мафія. Й ти. (Ну а може, той біль, що сховався під східця самоти, від якої наважитись йти ще страшніше ніж все, що звичайно не сниться. Місто спить. Час безхатьків, щурів, волоцюг. (Ну а може, зірковий твій час, щоб здійснити в мить оцю, натягнувши до неба ланцюг, всі бажання, в яких ми наївні як діти). Місто спить. Десь туман ще клубиться, десь - дим. Гарна мить веселити пітьму-сповідальню. Молодим завше легше шукати біди і шляхів небезпечних, яскравих та дальніх. Місто спить. Час відлуння колишніх надій (як батіг по зневірою згорбленій спині). Гренадін та текіла в судинах: ну, дій! Все ніяк, бо тривоги реально-невпинні. Місто спить. Прокидається жити жага. Поділитися скарбом, між ребер зашитим. Він блага: відшукайте мене ж-бо, ага! Залишившись над прірвою спогадів в житі, Місто спить. Ти вдивляєшся в очі нічні. В них шукаєш (й знаходиш) примарного се́бе. Кажеш "ні" своїм "ні", "аж ніяк", маячні, перепонам, словам (що зомбують як "треба"). Місто вже тягне вікна до сяйва світань і муркоче (як кішка) автівками трішки... Ніби стан риторичних минулих питань відступає. Й шепочеш, неначе титан: краща ніч потребує безсоння, не ліжка.
2021-04-04 20:14:31
13
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Last_samurai
@Есмеральда Еверфрі м - мотивація😳
Відповісти
2021-04-04 21:03:52
1
Есмеральда Еверфрі
@Last_samurai ще б пак) будеш розповідати шанувальникам "А поштовхом до всього стали численні прохання, вимоги (і деколи погрози) знайомих, щоби я врешті надрукувала збірку поезій"🙃
Відповісти
2021-04-04 21:06:40
2
Лео Лея
Так таємниче... Супер! 👍
Відповісти
2021-04-04 22:20:17
Подобається
Інші вірші поета
красномовно Тим, хто завше залишається since 2014 Сни не існують окремо від тебе
Інші поети
Pirania Artist
@Pirania_Artist
Схожі вірші
Всі
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1140
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1889