044: IV
пильний політ
всіх безмежних
орбіт вздовж землі
серед зірок розсипа́вся
стежками безодні.
сковував лід
церквовежі
великі й малі.
злякану паству
отримав у спадок сьогодні.
хвилі Дніпра
розчиняли
надії ущент.
в дзеркалі сховані завше
печальні обличчя:
зморшки від ран,
вилиць сваї
запалі, а ще
погляд зіниць, розірвавших
байдужості звичай.
знаєш, мій хист -
обертати
події у текст.
слів бурштином карбувати
знайомих в чужинців.
тягнуть униз
повз цитати
знебарвлених тез
постріли ватри
на кожній зів'ялій жоржинці
з попелу фраз.
не розвієш
від сумніву прах?
чи не побачиш в нім зовсім
химерного світла?
зустріч. щораз
мокрі вії,
прощання теракт:
київська осінь
для нас
ось такою
розквітла.
2022-10-06 07:14:02
13
4