Музі
Допоки у тебе - я, Не знаєш, куди таке "щастя" діти. Втомившись від ігор, в яких всі - діти (То зброя страшна моя). Допоки ми живемо, Змінити можливо іржаву вічність. Дивитись на небо (чи просто в вічі), Щоб відображатись, мов У дзеркалі пелюстків Взаємо(реалій)порозуміння. Себе віднайти у зображень зміні. Подібні ж-бо ми такі На радість чи на біду? Поняття ці (начебто) суб'єктивні. Рядками строкатими (в них застигни) Я знову наївно йду, Щоб перестраждалий вірш Закинути щедро тобі під п'яти. Оціниш? Захочеться розіп'яти? Такий собі пряник. З'їж. Навколо свистять кнути І тереном шлях до зірок сповитий. Та можу писати талановито, Допоки у мене - ти.
2021-01-13 13:26:13
18
50
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (50)
Last_samurai
Відповісти
2021-01-19 06:20:09
1
Last_samurai
@Zarathustra, Übermensch (Сверхчеловек) вот тебе приблизительный: Пока у тебя есть я, Не знаешь, что делать с подобным "счастьем". Устанешь от игр, как дитя отчасти (Опасна игра моя) Пока мы ещё живём, Под силу менять эту ржавую вечность, Смотреть на небо (или просто в глаза), конечно, Чтоб отражаться, будто В зеркале лепестков Взаимо(реалий)(не)пониманий. Себя отыскать в метаморфозе из отражений, Ведь мы так похожи На счастье иль на беду? (Понятия эти так субъективны) Ты пёстрыми строчками в них застынь, и Увидишь - опять иду, Чтоб перестрадавший стих Без чувств сожаления бросить тебе под ноги, Оценишь? Или разопнёшь, как многие? Такой себе пряник - съешь! Вокруг всё свистят кнуты. И путь к нашим звёздам всегда тернистый, Но буду писать и талантливо я, и чисто, Пока у меня есть ты.
Відповісти
2021-01-19 06:49:42
1
Лео Лея
М-да... Важко, ох і важко приходиться творчим людям, а їх Музам ще важче... 👍☺️
Відповісти
2021-07-06 17:42:10
Подобається
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3237
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5520