Не одна
Сьогодні вночі лише ти і твій жах, Прискорилось серцебиття, Ніхто не переборе твій страх, Бо в його очах - твоє життя, Та лише зараз можна бути реальною, Хоч в твоїй душі вже не літо, Стань сама на небі зіркою дальньою, Хай зацвітуть квіти, Забудь про страху очі, Якщо дійти до вершини гори хочеш, Серед мільйонів думок і людей, Знайдеш місце для себе, Станеш для когось найкращою з ідей, А межа лиш тільки небо, Знай, ти не одна, Скоро заграє душі струна, Бо межа лиш тільки небо, Мудреці говорять, що не спинити життя, В цьому і є його сенс, Колись знайдеш всі таємниці людського буття, Бо твій вогонь у серці воскрес, Хай смуток твій щезає, І десь на краю землі, Щастя зіркою засяє, Майбутнє ти побачиш уві сні, Коли на секунду зупиниться час, То значить, що твій страх вже погас.
2020-07-29 21:24:10
10
0
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2353
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12796