Біль мене не лякає
Коли ти робиш добро - тебе не цінують, Хвилюєшся, допомагаєш, робиш для когось, а у відповідь - ніж у спину, У своєму самолюбстві, тебе ніколи не почують, Будуть знущатися без упину, І ти запитуєш себе, за що тобі серце ламають, Відповіді не знайдеш, бо її немає, Тоді тебе й сумні думи переповняють, Та хай тебе це не спиняє, Біль мене не лякає, З його допомогою, я ставлю собі нову мету, Біль мене окриляє, І буду я творити свою власну весну, Помста ніколи не буде солодкою, не потрібно у відповідь мстити, Всіх розсудить доля, Не можна людям зла робити, Та пам'ятай, що на все Божа воля, Я знаю, якщо тяжко - це твій шлях, Цей біль дасть поштовх далі йти, Я вірю, що можна подолати будь-який страх, Без тернистої дороги - скарбу не знайти.
2020-09-10 18:24:37
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Kruhitka Dobro
Вааау дуже влучно, кожен рядок. Без болі поезія не поезія! Без болі не цікаво творити...😁👍
Відповісти
2020-09-10 20:00:37
1
Lelyana_ art
@Kruhitka Dobro Дякую 😌
Відповісти
2020-09-10 20:01:19
1
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2303
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5121