Біль мене не лякає
Lelyana_ art
Коли ти робиш добро - тебе не цінують, Хвилюєшся, допомагаєш, робиш для когось, а у відповідь - ніж у спину, У своєму самолюбстві, тебе ніколи не почують, Будуть знущатися без упину, І ти запитуєш себе, за що тобі серце ламають, Відповіді не знайдеш, бо її немає, Тоді тебе й сумні думи переповняють, Та хай тебе це не спиняє, Біль мене не лякає, З його допомогою, я ставлю собі нову мету, Біль мене окриляє, І буду я творити свою власну весну, Помста ніколи не буде солодкою, не потрібно у відповідь мстити, Всіх розсудить доля, Не можна людям зла робити, Та пам'ятай, що на все Божа воля, Я знаю, якщо тяжко - це твій шлях, Цей біль дасть поштовх далі йти, Я вірю, що можна подолати будь-який страх, Без тернистої дороги - скарбу не знайти.
2020-09-10 18:24:37
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Kruhitka Dobro
Вааау дуже влучно, кожен рядок. Без болі поезія не поезія! Без болі не цікаво творити...😁👍
Відповісти
2020-09-10 20:00:37
1
Lelyana_ art
@Kruhitka Dobro Дякую 😌
Відповісти
2020-09-10 20:01:19
1
Інші вірші поета
Блакитна півонія Я говорила... Я клянуся... Я заплуталась...
Інші поети
tata
@tata4u
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1716
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1182