Ні, я не така, якою здаюся
Ні, я не така, якою здаюся, Я глибше, ніж море, ніж океани, Ніколи більше в минуле не повернуся, Те, що було, те більше не з нами, В мені грає надія, яка окриляє, Я дихаю сонцем і хочу літати, Нічого у світі моїх мрій не спиняє, Але важко мені все зло пробачати, Я вільна і сильна, йду далі і не боюся жити, Я буду підійматись та падати, така моя доля, І точно знаю, що мрію любити, Молюся і вірю, що на все Божа воля, У душі моїй ніжність, любов і тепло, Мені так хочеться з кимось це розділити, Та не гляну на те, що вже було, Колись прийде весна і розцвітуть в душі моїй квіти, Ні, я не така, якою здаюся, Я маю в серці те, що не вмирає, Мені вдалося забути і я не боюся, І той вогонь в моєму серці і душі ніколи не згасає.
2020-06-27 21:12:53
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Kruhitka Dobro
Гарно😉
Відповісти
2020-07-02 19:38:51
2
Lelyana_ art
@Kruhitka Dobro Дякую😊
Відповісти
2020-07-02 20:02:58
1
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1767
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1725