Україна-мати
Вийшла зранку на ґанок Україна-мати, І почала важкі та гіркі сльози проливати, Покидають її доньки та сини, Більше вже не бачать про матір кольорові сни, Зібрались діти-квіти десь на чужину, Полишають скорбну матір одну, А Україна-мати до ніг впала, Та лишитись слізно благала: «Хіба для цього я вас народила?, - з голосінням запитала мати-Україна, - для кого ж віками на Голгофі я страждала? Вас малими від злості ворогів оберігала. Діти, хіба ж нема зі мною вам добра? Пам'ятайте, що немає на чужині вашого батька-Дніпра. Чи ви вже забули солов'їні колискові пісні? Хіба ви вже забули нашої слави героїчні дні? Я ж для вас ночами рушники вишивала. Якого добра я для вас, діти, ще не дістала?». Подивились діти на Україну-мати і сказали: «Мамо, але ж ми від народження волі не знали. Ми відчуваємо, що з тобою, мати, нам долі не буде. Бо заковані в кайдани наші найкращі люде. Так, мамо, ми бились за тебе віками. Та ми вічно будемо роздерті ворогами. Мамо, ти не думай, що це зрада Іуди. Краще нам в далеких краях буде», Захиталась і заридала від цих слів мати-Україна, Ледве тримались, хоч відчувала, що вже безсила: «Не буду я вас, діти, за ваші слова проклинати, Не зможу я вас зі злістю прогнати, Як не хочете мене від пекельних мук рятувати, Буду сама свій вік на цій землі доживати». Шлях своїх дітей, вона благословила, І в одну мить стала вся сива, Поїхали на чужину рідні діти, А мати поклала їм вузлик з насінням, де були мальви квіти, Ще й грудку рідної землі поклала, Відривала від серця, від болю стогнала, Діток своїх вона перехрестила, Відчувала, що покидає її вже сила, Провела дітей і шукала порятунок від важких дум, Щоб розвіяти свій полиновий сум, Прийшла Україна-мати до Дніпра, І сказала: «Останньої надії, у нас вже нема». Кинулась у воду, її душу та серце печаль роздирала, Та її тіло велика вода не забрала, І тоді мати-Україна зрозуміла, Вона дочекається з чужини хоч одного сина, Тепер вона за своїх дітей щоночі Бога молила, Така вже в України-матері місія життя єдина. * Моя робота на XII Міжнародний мовно-літературний конкурс учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка у 2021/2022 навчальному році. P. S. З цим віршем я виграла конкурс ❤️.
2021-11-19 22:30:53
11
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Сандра Мей
Красуне ти як? Все добре?
Відповісти
2022-02-25 20:21:19
Подобається
Lelyana_ art
Відповісти
2022-02-25 20:21:35
1
Сандра Мей
@Lelyana_ art 😊це добре
Відповісти
2022-02-25 20:22:10
Подобається
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4554
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2003