Блакитна півонія
Блакитна півонія на снігу взимку розквітла, Їй не було написано на долі колючою червоною трояндою народитися, Та не вистачало цій ніжній квітці світла, Забута всіма, вона мала для цього світу розкритися, Блакитна півонія розпустила навколо свої пелюстки, Вони такі ніжні, що нікого поранити не зможуть, Півонія не підпускала до себе ворожі ростки, Бо вони лише зів'янути квітці допоможуть, Неочікувано блакитну півонію вирвали з корінням та на морозі кинули, Пелюстки її шматками льоду стали, Останні сили у душі квітки відлинули, А корінці ще більше на снігу примерзали, Та блакитна півонія вижила, бо сонце вийшло і врятувало її, Але тепер без води і тепла вона не може більше жити, Її серце крихке тепер на волі, Та дуже важко блакитній красуні утримати в купі всі свої квіти, Якщо не дати води ніжно-блакитній півонії, то в'янути вона почне, А якщо не дати світла, то не зможе далі рости, Та колись її серце у вальсі з іншою квіткою спалахне, І буде блакитна півонія в тандемі зі своєю квітучою любов'ю цвісти.
2021-01-10 09:19:51
9
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Lelyana_ art
Відповісти
2021-01-10 09:25:40
1
Akeldama
У вірші втілені чаруюче гарні образи. Ніжна і тендітна блакитна півонія, як найкраще символізує чисту та незайману душу дівчини. Неперевершено.))
Відповісти
2021-01-10 13:41:11
2
Lelyana_ art
@ Akeldama Щиро дякую😊
Відповісти
2021-01-10 14:00:20
1
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2502
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
109
16
9525