Раз на тисячу років...
Лише раз на тисячу років народжуються дві людини з однією душею, Цей зв'язок закладений високо на небесах, Вони пов'язані ниткою однією, Їх відображення однакове навіки в очах, Вони можуть народитися дуже далеко, щоб заплутати спільний шлях, А можуть і близько все життя перебувати, Та вони вже давно сплетені по руках і ногах, Цього коріння вже нікому не розірвати, Вони народяться в одному місті чи на різних планетах, Та головне, що в світі одному, Їх долі заховані в давніх секретах, Вони будуть повертатися, щоб побачитися знову і знову, І вони зустрінуться, коли прийде час, Коли закінчаться всі непотрібні варіанти, Щоб вогонь в рідних душах не згас, Вони народжені для того, щоб одне одного рятувати, І коли хтось один буде падати, то інший подасть руку, Та врятує від падіння й тяжкого удару, Кожен має пройти свою життєву муку, Щоб потім зазнати нектару-чару, І вони одне одного впізнають одразу, Бо вони прийшли знову разом з минулих життів, Піддаються небесному наказу, Під впливом вищих почуттів, Вони відчують душею, що на двох одна, Їх притяжіння неймовірно сильне, Обірветься минулого струна, Все навкруги все буде йти швидше або стане повільне, Зустрінуться вони і будуть будувати, Те, що накаже їм доля, Бо цей наказ має хтось з небес віддати, На це є вища воля, Їм невідомий кінцевий результат, Та лише коли зустрінуться океан і море, І знайдеться той талісман-діамант, Який знищить попереднє горе, Вони настільки різні, як той інь-янь, Але настільки однакові в душі, Розіллються їх хвилі у емоції буянь, І наллються у ліричні вірші, Вони мають свій великий секрет, Їх спільна душа - безсмертна, а лише образи змінюються, Цю історію, мабуть писав великий естет, Поки вони одне на одного дивляться, Їх душа буде жити не десять і не сорок тисяч літ, Вона буде вічність перероджуватися, Поки не зруйнується цей світ, Вони й далі будуть народжуватися, Цю історію знають старі мудреці, Але вона так рідко буває, Про неї ще проспівають співці, Бо про нову з них ранкове сонце сповіщає. * Присвячую прекрасній людині
2021-01-01 18:36:51
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Kruhitka Dobro
Дуже гарно😍👍
Відповісти
2021-01-01 20:20:33
1
Lelyana_ art
@Kruhitka Dobro Дякую 😇😉
Відповісти
2021-01-01 20:21:08
1
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
1935
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11353