.
Літературна Фортеця
.
2023-09-03 13:04:25
1
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Lexa T Kuro
Ось моє бачення цього фото😉 Дякую за натхнення 🙏🤗😘 Світанок... Прокидаються дива. На горизонті полум'я яскраве розцвіта. В колюжах граються небесні кольори, І мої сни в них наче дриґом догори!) Величні вежі наче велетні з казок, Які сягають головами до зірок, Поєднані наелектризованими струнами душі, Вони незадоволені - вночі йдуть дощі... В тінях дерев ховаються птахи, Що співом розгоняють всі нічні жахи... В траві життя комах, та діамантики роси... От би побігати по ній босим... Який чарівний цей світанок - мій особистий рай! Ніч, прощавай!
Відповісти
2023-09-10 09:54:00
1
Літературна Фортеця
@Lexa T Kuro чудовий вірш, котрий написан саме в вашому стилі. Ми обов'язково повинні його опублікувати😉 якщо ви не проти
Відповісти
2023-09-10 10:12:37
1
Lexa T Kuro
@Літературна Фортеця Безумовно не проти!
Відповісти
2023-09-10 10:15:28
Подобається
Інші вірші поета
Згубне Кохання Ляльковий кіоск Філософія серця Спогади минулих літ
Інші поети
aadee2
@aadee2
Ruslana
@rock_ksolana
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11484
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3849