.

Літературна Фортеця

.

2023-09-03 13:04:25

1

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Lexa T Kuro

Ось моє бачення цього фото😉 Дякую за натхнення 🙏🤗😘 Світанок... Прокидаються дива. На горизонті полум'я яскраве розцвіта. В колюжах граються небесні кольори, І мої сни в них наче дриґом догори!) Величні вежі наче велетні з казок, Які сягають головами до зірок, Поєднані наелектризованими струнами душі, Вони незадоволені - вночі йдуть дощі... В тінях дерев ховаються птахи, Що співом розгоняють всі нічні жахи... В траві життя комах, та діамантики роси... От би побігати по ній босим... Який чарівний цей світанок - мій особистий рай! Ніч, прощавай!

Відповісти

2023-09-10 09:54:00

1

Літературна Фортеця

@Lexa T Kuro чудовий вірш, котрий написан саме в вашому стилі. Ми обов'язково повинні його опублікувати😉 якщо ви не проти

Відповісти

2023-09-10 10:12:37

1

Lexa T Kuro

@Літературна Фортеця Безумовно не проти!

Відповісти

2023-09-10 10:15:28

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11955

Темнота теней ночи ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...

44

13

2194