Закінчуй речення і став крапку

Любомир Крупка

закінчуй речення і став крапку бо так закладений цей світ його не зміниш його не обійдеш та поки слово є я буду говорити поки тіло є – піду в танок душа допоки є – любитиму ніхто не скаже всупереч мені бо всупереч немає тут все таке крихке таке недосконале і говорити стане легко слова формують думку вона як птах народжується в небі вона з повітря вільна і примхлива вона моя із досвіду відлита вогнем окроплена гаряча сталь що руки обпікає здіймається під небеса народжений і сильний той хто знає що всьому є кінець де є початок що кожен родом із дитинства пізнав життя ішов не дивлячись назад був гідним сином матері своєї та вірним чоловіком дітей своїх вчив жити та не боявся крилами дістати неба не ув’язнив себе у клітку протиріч ці крила досі за плечима у всіх хто думкою високий хто не забув про неї хто хотів рости не ставив крапку а почав новий рядок і знаю сину мій ти теж такий ти будуватимеш мости із мрій колись ти з’явишся на світ і станеш сильним а я радітиму за тебе з тобою йтиму я чекатиму тебе і тут кінець але це тільки вірш попереду життя попереду твій світ

2020-09-13 08:33:54

1

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12045

Чуточку внимательней

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !

40

8

2536