Закінчуй речення і став крапку
Любомир Крупка
закінчуй речення і став крапку бо так закладений цей світ його не зміниш його не обійдеш та поки слово є я буду говорити поки тіло є – піду в танок душа допоки є – любитиму ніхто не скаже всупереч мені бо всупереч немає тут все таке крихке таке недосконале і говорити стане легко слова формують думку вона як птах народжується в небі вона з повітря вільна і примхлива вона моя із досвіду відлита вогнем окроплена гаряча сталь що руки обпікає здіймається під небеса народжений і сильний той хто знає що всьому є кінець де є початок що кожен родом із дитинства пізнав життя ішов не дивлячись назад був гідним сином матері своєї та вірним чоловіком дітей своїх вчив жити та не боявся крилами дістати неба не ув’язнив себе у клітку протиріч ці крила досі за плечима у всіх хто думкою високий хто не забув про неї хто хотів рости не ставив крапку а почав новий рядок і знаю сину мій ти теж такий ти будуватимеш мости із мрій колись ти з’явишся на світ і станеш сильним а я радітиму за тебе з тобою йтиму я чекатиму тебе і тут кінець але це тільки вірш попереду життя попереду твій світ
2020-09-13 08:33:54
1
0
Інші вірші поета
А закохатися в тебе знову Гітара Невловимі Я набирав повітря у легені
Інші поети
Sandra Morningstar
@SandraMorningstar
Bint __Abdoolrahman
@bint_abdoolrahman
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1911
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1417