Червоні стіни
Любомир Крупка
ти вийшла з квартири близько одинадцятої саме тоді коли вдарили церковні дзвони дзвони що нагадують про свято і те що тобі треба приготувати вечерю вмити своїх вічно замурзаних дітей та не забути надіслати листівку далеким родичам які навіть не усвідомлюють про твоє існування ти залишила кімнату із блискучої бронзи слонової кості яка побілила стіни щоб вони стали кольору твоєї шкіри щоб нависли наді мною залишаючи лише плями густої кави яку ти розливала по столі яка скапувала тонкою цівкою на підлогу наче кров яка не може загуснути а просто ллється на землю той час не має значення чи то ранок день вечір ніч неважливо дзвони вдарили а це означає потрібно спитати дорогу у перехожих подивитися у їхні сірі очі допомогти донести валізи додому доглянути їхніх дітей тих що не встигла помити, адже мала купу своїх справ, а тут ще вони кричать і вимагають тебе і тоді можливо ти отримаєш напрямок дорогу куди маєш рухатись що ти маєш знайти ті вічні орієнтири які завжди залежать від інших людей добрих п'яних обдовбаних обкурених інтелігентних бомжуватих всіх тих які вказують тобі шлях хоча самі стоять на місці лежачи на руках у міста слухають бій дзвонів засинають так і не дізнавшись звідки лунає ця музика а ти продовжуєш йти далі навіть тоді коли перестає грати мелодія адже дзвонар завершив свою роботу і тепер прямує додому до дружини і батьків до маленької донечки яка любить брязкати іграшками і батько тішиться цим але тобі не весело місто вже накрила ніч а ти досі блукаєш темними вулицями боїшся повернутись додому не можеш забути ту каву яка наче кров скапує на стілець ллється і ллється по стелі ліжку стінах вікнах не може зупинитися починає стукотіти у скронях і повільно перетікає у плач це плачуть діти божевілля думаєш ти божевільна заперечують червоні стіни
2020-09-12 10:02:54
2
0
Інші вірші поета
А закохатися в тебе знову Колія Коли виходиш з дому Закінчуй речення і став крапку
Інші поети
Gamila
@mariam_wael_2evw
Схожі вірші
Всі
Недоречне (UA)
Ай
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1036
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
52
39
1598