Червоні стіни
ти вийшла з квартири близько одинадцятої
саме тоді коли вдарили церковні дзвони
дзвони що нагадують про свято
і те що тобі треба приготувати вечерю
вмити своїх вічно замурзаних дітей
та не забути надіслати листівку далеким родичам
які навіть не усвідомлюють про твоє існування
ти залишила кімнату із блискучої бронзи
слонової кості яка побілила стіни
щоб вони стали кольору твоєї шкіри
щоб нависли наді мною
залишаючи лише плями густої кави
яку ти розливала по столі
яка скапувала тонкою цівкою на підлогу
наче кров яка не може загуснути
а просто ллється на землю
той час не має значення
чи то ранок день вечір ніч
неважливо
дзвони вдарили а це означає
потрібно спитати дорогу у перехожих
подивитися у їхні сірі очі
допомогти донести валізи додому
доглянути їхніх дітей
тих що не встигла помити,
адже мала купу своїх справ,
а тут ще вони кричать і вимагають тебе
і тоді можливо ти отримаєш напрямок
дорогу куди маєш рухатись
що ти маєш знайти
ті вічні орієнтири які завжди залежать від інших людей
добрих п'яних обдовбаних
обкурених інтелігентних бомжуватих
всіх тих які вказують тобі шлях
хоча самі стоять на місці
лежачи на руках у міста
слухають бій дзвонів
засинають так і не дізнавшись
звідки лунає ця музика
а ти продовжуєш йти далі
навіть тоді коли перестає грати мелодія
адже дзвонар завершив свою роботу
і тепер прямує додому
до дружини і батьків
до маленької донечки
яка любить брязкати іграшками
і батько тішиться цим
але тобі не весело
місто вже накрила ніч
а ти досі блукаєш темними вулицями
боїшся повернутись додому
не можеш забути ту каву
яка наче кров скапує на стілець
ллється і ллється
по стелі ліжку стінах вікнах
не може зупинитися
починає стукотіти у скронях
і повільно перетікає у плач
це плачуть діти
божевілля думаєш ти
божевільна заперечують червоні стіни
2020-09-12 10:02:54
2
0