***
Микола Мотрюк
Колишуть тюльпани кривавим цвітом, А вчора ще навіженіла зима, І сипала люто колючим снігом, Коли ти промовив: "Мені вже пора..." Я ждала тебе гарячим літом, Та стежка твоя бур'яном заросла. І впала туга важким гранітом, З оскалом диявольським серце стиска, Й тяжіє над прірвою гострим піком... Зі смутком до мене прийшла й сивина... Знов спогади гірко-солоним гнітом Продавлюють голову... Й днесь вирина, Як шля́хом ділилися теплим хлібом, Навколо нас навіженіла зима, І сипала люто колючим снігом, Ти стиха промовив: "Мені вже пора..." -------------------------------- Дружинам полеглих побратимів
2025-03-21 17:51:21
9
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Лео Лея
❤️‍🩹
Відповісти
2025-03-21 20:42:59
1
Інші вірші поета
Сонет 20 Тріолет 21 *** Сонет 46
Інші поети
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2215
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2288